Чи треба отримувати ліцензію на зберігання пального

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон № 481), зокрема, запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Із 29.12.2019 р. спростили правила отримання ліцензій для суб'єктів господарювання, які здійснюють зберігання пального, яке не реалізують іншим особам і використовують лише для потреб власного споживання чи промислової переробки. Сталось це завдяки Закону України від 18.12.2019 р. № 391-IX.

Такі особи не долучають до заяви на отримання ліцензії на зберігання пального копії документів на землю, об'єкти нерухомості й документи на небезпечні роботи чи експлуатацію небезпечного обладнання.

Окрім того, відтермінували штраф за зберігання пального без ліцензії в розмірі 500 тис. грн до 31.03.2020 р.

Зразки рекомендованих форм заяв розміщено на офіційному веб-порталі ДПС.

Отже, ліцензію повинні мати всі суб’єкти господарювання будь-якої форми власності, які зберігають пальне. Тому навіть сільгоспвиробники, які є платниками єдиного податку четвертої групи та використовують пальне виключно для власних потреб, зобов’язані отримати ліцензію.